ДУХВА́ЛИЙ, А, Е.
Духва́лий, а, е. Самонадѣянный, самоувѣренный. Який ти дуже духвалий. Кіев. г.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 459.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ДУХВА́ТИ, ХВА́Ю, ЄШ, →← ДУ́ХАТИ, ХАЮ, ЄШ,